ПОВІДОМЛЕННЯ ДО ПСИХОЛОГА
Ім`я відправника:
E-mail відправника *:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Код безпеки *:

Творчість – це десять відсотків натхнення і
дев’яносто відсотків важкої праці.
                                             Т.Едісон
 
Ти оригінальний від народження.
Не дай собі вмерти блідою копією когось іншого.
                                                              Джон Мейсон
 
Ініціативність – це спосіб узяти відповідальність
та створити  для себе можливості.
                                                               Стівен Р. Кові

Творчість –це завжди створення нового, оригінального, соціального значущого. Все одно, буде це творчим відображенням навколишнього світу чи діяльністю розуму або почуття, що живе і виявляється в самій людині.

Кожна людина від природи наділена здатністю до творчості, творчим потенціалом, тому що творчість лежить в основі як загального розвитку природи, еволюції, так і кожної окремої особистості, в її самопізнанні. У структурі творчого потенціалу центральною складовою є креативність – здатність до творчості.

Творчість  захоплює, окрилює, допомагає почуватися успішно. Творчість - це чарівне дерево, в якого постійно з’являються паростки для того, щоб дати життя ще яскравішим і соковитішим гілкам.

Слід пам’ятати, що ще в утробі зародка закладаються певні нахили, які зумовлюють природні індивідуальні розбіжності між людьми, які і є однією з умов формування здібностей, а здібності – це індивідуально психологічні особливості, що визначають відмінні в динаміці опанування знань, умінь і навичок. Однією із вроджених здібностей є талант – це здібність, дана Богом, що забезпечує високі успіхи в діяльності, а стан таланту і ступінь його виразності – це обдарованість.

Якщо проаналізувати риси обдарованої дитини, то можна сказати, що обдаровані діти -  явище поширене. Тому робимо висновки нам необхідно своєчасно знайти, зберегти і розвинути у молодому поколінні здібності, обдарованість і талант, а також підтримувати і покращувати творчий потенціал. Адже учень і педагог мають співпрацювати між собою.

 


 

Учителю який працює з обдарованими дітьми необхідно пам’ятати, що для обдарованих дітей характерні:

Ø Різнобічні інтереси і потреба у різноманітній  інформації;

Ø  Знання з різних галузей;

Ø Надання переваги завданням на іграм, які потребують зосередженості, стійкості уваги та передбачають прояв розумових операцій( аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація тощо);

Ø Прагнення відкривати і досліджувати нове( наприклад, інтерес до завдання на кмітливість);

Ø Уміння тривалий час самостійно грати і працювати;

Ø  Багатий словниковий запас для свого віку;

Ø Наявність терпіння, що проявляється під час роботи; підвищення почуття відповідальності;

Ø  Значна працездатність та намагання працювати якомога більше ( прояв у розв’язанні складних завдань, написанні об ємних творів тощо);

Ø Самостійне читання додаткової літератури найрізноманітніших питань;

Ø Бажання брати участь у заходах, які підвищують інтерес до навчання 

( наприклад олімпіади, вікторини і т ін.)

 


Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.

Ø Бути доброзичливим чуйним, поважати право іншого бути несхожим на нього.

Ø Знатися на психології обдарованих дітей.

Ø Відчувати їхні потреби та інтереси.

Ø  Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

Ø Мати широке коло інтересів та вмінь.

Ø Мати почуття гумору(але без схильності  до сарказму).

Ø Мати живий та активних характер. виявляти гнучкість, бути готовим переглянути свої погляди і постійно самовдосконалюватися.

Ø Мати творчий ( бажано, нетрадиційний) світогляд.

Ø Мати достатньо високу самооцінку, позитивну «Я – концепцію».

Ø Бути емоційно стабільним , бо співпраця з обдарованою дитиною потребує величезних емоційних витрат, а це – велике навантаження . Уміти індивідуалізувати навчання.

Ø Уміти модифікувати навчальні програми.

Ø Бути готовим до виконання найрізноманітніших додаткових обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

  


Десять заповідей батькам:

1.     Не навчайте того, з чим самі необізнані. Для правильного виховання дитини треба знати її вікові та індивідуальні особливості.

2.     Не приймайте дитину як свою власність,  не робіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

3.     Довіряйте дитині. Поясніть, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно  виправляти.

4.     Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5.     Будьте терплячими. Ваша нетерплячість ознака слабкості, демонстрації вашої невпевненості у собі.

6.     Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7.     Потурбуйтеся про те , аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі, дозволяйте її відпочивати від розпоряджень, нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8.     Виключіть із своєї практики вислів: «Роби якщо я наказав!». Замініть цю форму вимоги на іншу:       «Зроби , тому що не зробити цього не можна, це не принесе тобі користі».

9.     Дитина має звикнути до того, що діяти треба не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось.

10.                       Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим особисто ви незадоволені, а й про те, що вас радує.

Не порівнюйте її з сусідською дитиною, одноклассниками,  друзями . Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти саме батьківською мудрістю.


    Виховання дитини – важлива галузь нашого життя. Діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх дітей. Наші діти мають рости чудовими громадянами, добрими батьками і матерями. Але й це - не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною. Батьки завжди повинні пам’ятати про велику вагу цієї справи, про свою велику відповідальність за неї.

          А.С Макаренко



 

 

//snig